Чи стане Рівненщина постачальником «тушок» у наступному парламенті?

By on 27.01.2012

Ну що ж, схоже опозиція дійсно збирається піти на вибори із узгодженими мажоритарниками. Що з того вийде - ближче до виборів покаже час. Але вже сьогодні можна проаналізувати ймовірні слабкі моменти об’єднаної опозиції, які можуть зробити зі славетної Рівненщини постачальника «тушок» та зрадників. Навіть сьогодні можна уявити, який шалений тиск буде чинити влада на народних депутатів з тим, щоби вони увійшли до провладної більшості. На кону буде бізнес, робота, родичі, а може навіть і здоров’я та життя… І через те, що втративши більшість у парламенті влада втратить тотальний контроль, напевне, будуть пропонуватися багатомільйонні суми за перехід демократичних нардепів у стійло «тушканчиків». Треба також визнати, що навіть сильній людині буде важко встояти перед цими страхами, підсолощеними можливим спокоєм та безбідним існуванням навіть онуків.

Спробую проаналізувати можливих мажоритарників від Рівненщини на предмет їх силислабкості, вразливостістійкості та історичної схильностінездатності до компромісів із владою. Не секрет, що вже сьогодні на устах є декілька прізвищ, які можливо опиняться у виборчих бюлетенях, як єдині кандидати від опозиції.

Віктор Матчук. Незалежно від того, чи піде Віктор Йосипович від «Нашої України», чи самовисуванням, чи все-таки «замутить» під себе місцевий «Фронт Змін» чи «Удар», домовившись у Києві із Яценюком-Мартиненком чи Кличком - він все-одно є одним із реальних претендентів на мажоритарний округ. Гроші є, пізнаваність – годі і чекати ліпшої, впливовість присутня ще із часів солодкого губернаторства. Та і теперішнє депутатство додає упевненості. Однак, дуже важко уявити, як після багаторічної публічної неприязні до Юлії Тимошенко з боку Матчука, представники «Батьківщини» погодяться підтримати його на одному з округів. До того ж є маса «але». Потужна фірма «Реноме» може дуже легко бути прискіпливо перевірена, навіть через розріз беркутівської маски на першому етапі. І при теперішній системі контролюючих органів та судів Матчуку може бути поставлене питання: «Або ти з нами, або без бізнесу». І ніхто не допоможе, адже ламають навіть справжніх олігархів. А якщо подивитися на сьогодення, то синхронні голосування Нашої України із владою у обласній раді та солідний куш освоєних державних коштів тією ж «Реноме», можуть тільки підсилити сумніви щодо безкомпромісності Віктора Йосиповича у питаннях співіснування із злочинною владою. Отже, у підсумку, якщо скласти до купи підконтрольну Матчуку Рівненську «Нашу Україну», яка є по-суті додатковою підтримкою регіоналів в облраді, та його фірму «Реноме», яка є надто вразливою (включаючи попередні гучні справи із гральними автоматами та ін..) і яка сьогодні дуже успішно освоює державні кошти, можна дійти до висновку, що шансів стати нардепом у провладній коаліції у пана Матчука значно більше, аніж бути незламним опозиціонером.

Юрій Прокопчук. Діючий нардеп, перевірений буремними подіями і справжньою опозицією. Крім того голова обласної організації «Батьківщини»! Він також має один з найвищих шансів отримати округ, може навіть місто Рівне. Шансів стати «тушкою» у парламенті з логічної точки зору в нього не багато, однак існують деякі фактори, які в процесі формування парламентських фракцій можуть стати вирішальними. Наприклад недавня розбіжність на засіданні фракції із Турчиновим, де він мало не публічно звинуватив керівництво у потаканні влади. Тепер Прокопчук скоріше за все змушений буде зайняти позицію або Кожемякіна або Турчинова, які сьогодні реально борються за тотальний контроль над партією. Така «лотерея» може призвести до помилкового вибору і, як наслідок, потрапляння Юрія Володимировича у список «неугодних», що цілком реально може підштовхнути його до демаршу на користь влади. Додайте сюди ще спокусу величезними грошима, яких Прокопчук так і не заробив за свого депутатства, і можна сміливо стверджувати, що стовідсоткової гарантії теж не має. Приблизно така ж історія сталася із Забзалюком, який був мало не найперевіренішим соратником Юлі, але здався на милість гаранта.

Микола Кучерук. Голова фракції БЮТ у обласній раді та власник «Родини», який вже давно мріє про підвищення. У свій час він сподівався стати головою облради, але Данильчуку так і не вдалося стати головним лісником країни. Завдяки «Родині» гроші у Миколи Герасимовича очевидно є, досвід політичної діяльності теж присутній, а пізнаваність можна підтягнути. Подейкують, що він готовий щедро фінансувати вибори і навіть підсидіти Прокопчука на посаді обласного голови, аби добитися потрібного округу. Але якщо подивитися у історію, то саме за часів Кучми Кучерук став власником костопільського заводу продтоварів, хлібозаводу та інших підприємств, які тепер об’єднані торговою маркою «Родина». Щоправда, тоді довелося звільнити декількасот людей, але хто за це переживав, якщо на кону такі фінансові перспективи. Отож, тільки наївна людина може припустити, що такі операції тоді можна було зробити без участі влади в цілому і держадміністрації зокрема. А головою тодішньої Костопільської райадміністрації був ніхто інший, як пан Микола Петрович Кривко. Так-так, той самий сьогоднішній перший заступник голови обласної ради пана Кічатого. Саме ця схема може виявитися взагалі довгостроковим проектом, кульмінацією якого може стати повернення боргу через вступ до потрібної фракції. Треба розуміти також, що притиснути «Родину» сьогодні дуже легко. І справу, яку Микола Герасимович створював роками, він однозначно буде рятувати усіма доступними методами, навіть якщо можливо прийдеться переступити через певні принципи. Додайте до цієї гігантської бізнесової вразливості, ще й, як пліткують у Костополі, подвійну сімейну вразливість і можна серйозно замислитися над «кристальною чистотою» кандидатури Кучерука.


Олександр Данильчук. Останнім часом тільки і чути розмов, що Олександр Юрійович без Юлі не зможе виторгувати собі той чи інший округ і піде самовисуванням. Якщо так, то і сенсу глибоко вивчати його перспективи не має. Хоча його вміння бути із виконавчою владою «владах» (даруйте за тавтологію) є непорушною константою. Це підтверджувалося у бутність пана Данильчука народним депутатом, та і за своєї каденції на посаді голови облради він скоріше домовлявся із якими завгодно політичними силами, окрім, власне, рідної «Батьківщини». Тому назвати Олександра Юрійовича справжнім опозиціонером – це все одно, що нарікти Азарова взірцем знання та декларування української мови.

Олег Осуховський. Чи зможе свободівець стати «тушкою» у парламенті – питання в принципі наче не логічне. Саме «Свобода» є найзатятішим публічним опонентом влади. Але весь парадокс в тому, що саме «Свобода» є найбільш зручним суперником для влади на будь-яких політичних перегонах, особливо на президентських. Саме ця партія є наступником націонал-соціалістичної партії України, яка по своїй ідеології межує із фашизмом. І як би «Свобода» не відмежовувалася від цього, люди побоюються пропагованих нею ідей і голосують не масово за цю політичну силу. Саме тому будь-кому із влади буде легко боротися із кандидатом від «Свободи», граючи на страшилках про фашистську сутність опонента. І в 15-му році саме Тягнибок буде найбільш бажаним контр-кандидатом для Януковича, який у другому турі при таких обставинах зможе продовжити своє владарювання ще на 5 років. Саме ця логіка і породжує чутки про те, що регіонали мало не фінансують «Свободу». А в Рівному дехто говорить ще й про вплив цієї сили на розподіл ринку гральних автоматів, в тому числі і через вибірковість публічної боротьби з цим явищем. Що ж до самого Осуховського, то за медійною присутністю та публічною риторикою очевидно, що він готується іти на вибори. Але через масу не зовсім адекватних промов і пропозицій, через масу безрезультатних декларацій, а також через те, що Олег Іванович не є місцевим жителем, у нього є великі шанси програти вибори потужному, але більш-менш політично-нейтральному представникові влади Цим самим він зможе зробити ведмежу послугу опозиції, навіть не ставши класичним «тушканчиком».

Сергій Кошин. У свій час багато хто дивувався, як директор автошколи Дубровицького району попав до прохідного списку від БЮТ? Очевидно велику роль в цьому відіграв маститий політик Абдуллін, в штабі якого у 2002 році і працював Сергій Мифодійович. Ставши депутатом, пан Кошин в принципі витримав випробування владою і, як то кажуть, не деморалізувався. А його постійна суспільна діяльність за час каденції у себе на батьківщині наштовхує на думку про його чіткий намір балотуватися там знову. Однак, і у такого, на перший погляд далеко не публічного політика, є грані, які можуть зіграти злий жарт із його демократичним позиціюванням. Адже бувший комсомолець і активіст Кошин лев’ячу долю власних знайомств із високими державними мужами, на кшталт Дмитра Табачника, завів саме при кучмівській епосі, влаштовуючи вищезгаданим панам королівські полювання та рибалки на півночі області. А ще раніше студент Сергій Кошин навчався із таким собі студентом Юрою Кічатим, якого і до тепер вважає своїм великим інститутським приятелем, активно продовжуючи ці контакти і сьогодні… Це щодо можливих зв’язків і особистостей, які можуть вплинути на простого українського депутата. Ще одним чинником може виявитися те, що син пана Кошина – Олексій Сергійович сьогодні плідно працює у СБУ, яка і знищує Юлію Тимошенко - політичного патрона Сергія Мифодійовича. Ряд цих факторів можуть стати вирішальними у виборі фракції для можливого майбутнього депутата Кошина. Та яким саме буде цей вибір сьогодні достеменно не відомо.

Фронт Змін. Кого буде висувати ця політична сила не зрозуміло. Але протиставити когось діючим нардепам, або відомим обласним політикам буде досить важко. Адже ні у Вадима Сидорчука ні у Михайла Кириллова ані у Юрія Вознюка, з його сітілайтами на вулицях Рівного, сьогодні ще не напрацьована потужна політична вага. Це може стати фатальним у боротьбі із представниками влади, які мають величезний адміністративний та фінансовий ресурс. Та і кожен із них так само за своїм статусом є бізнесменом із власною справою, яку дуже легко приструнити. Тому навіть колеги по опозиції вважають їх конкурентами трошки нижчого рівня. Великим ризиком для «Фронту змін» є також фактор Матчука, який сьогодні далеко не виключає того, що перескочивши через голови Рівненського фронту, саме він буде іти на вибори за квотою ФЗ.

Удар. Ситуація практично дзеркально схожа із Фронтом Змін. Ймовірним кандидатам із оточення Чугуннікова буде дуже важко скласти реальну конкуренцію як владним кандидатам, так і конкурентам від опозиції. А опосередкована, але серйозна зацікавленість цією силою Віктором Йосиповичем і тут не виключає фактор Матчука, зі всіма очевидними наслідками.

Інші політсили опозиції. Маючи невеликі рейтинги на рівні держави, іншим опозиційним партіям буде вкрай важко добитися мажоритарного округу в Рівненській області. Адже саме квотний принцип висування мажоритарників скоріше за все буде прийнятий за основу найбільшими опозиційними партіями. І на відміну від демократичних праймеріз, квотний принцип практично перекриє кисень малим політичним силам, котрі і партійний бар’єр точно не подолають і округ не отримають. Тому зупинятися на можливих кандидатах від невеликих партій сьогодні сенсу не має.

Хочу зазначити, що в цьому матеріалі я навмисне не торкався можливих кандидатів від влади. З ними все зрозуміло! За них будуть «чавити» бюджетників, на них буде працювати вся армія карально-контролюючих органів, і на них будуть робити ставку сьогоднішні керманичі області. Зрозуміло, що від успіху кампанії напряму залежить їхня кар’єра, а може навіть і доля. А більше цікавить саме правильний вибір кандидатів від опозиції, яка очевидно має більшу електоральну підтримку у населення області, але при невірному виборі кандидатів все може обернутися нищівною поразкою! І тоді Рівненщина може стати постачальником «тушок» у парламент. Тому об’єднана опозиція повинна розуміти, що правильний вибір єдиного кандидата по кожному округу буде запорукою правдивого представлення політичних сил у майбутній Верховній Раді України. Адже саме це люди чекають від опозиції.

Орест Плай. Рівне 2012.

You must be logged in to post a comment Login

Leave a Reply