Клевань

By on 25.02.2007

Вічна суперниця Олики.

 В Клевані Рівненського району збереглися руїни замку 1475 року та костел
Благовіщення з дзвіницею 1630 року. Є ще церква Різдва 1777 року.
Хоча, здається, всі ці архітектурні принади не в змозі створити масштабний
прилив туристичних інвестицій у містечко, яке для багатьох навіть втаємничених
в українське краєзнавство є всього лише ще одним населеним пунктом по дорозі до
радзивілівської пишноти Олики.Розберемося з історією поселення.



Колись містечко, а зараз СМТ на річці Стублі (якийсь час саме по цій річці
проходив польський кордон), Клевань, як стверджують історики, існувала вже в в
ХІІ ст., під назвою Коливань. В письмових джерелах вона вперше згадана під 1458
роком як власність князя М.Чарторийського. Так само, як Олику прославили і
розбудували Радзивілли, так і Клевань непорушно пов'язана в історії з магнатами
Чарторийськими.

Самою природою підказане місце - високі правобережні пагорби Стубли - було дуже
зручним для укріплення, як би на це не реагували оличчани. На одному з прибережних
мисів, який називають Городище, в другій половині 15 ст. князь Федір
Чарторийський, луцький староста, відновив замок, окружив його глибоким ровом,
який наповнювався водою Стубли, і міцними кам'яними стінами. Тоді ж по кутам
було зведено дві муровані вежі, п'ятикутні в плані. Обидві вежі відносно
непогано збереглися, особливо східна. Їх цегляні стіни в деяких місцях досягали
небачуваної товщини - 3,8 м!
Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев'яною. Закінчилася
побудова замку в 1561 році.
З опису Клеваньського замку від 1609 р. взнаємо, що головну оборонну функцію
виконував західний кам'яний бастіон з влаштованим всередині уступом. Східна
башта була меншо. за висотою і використовувалася для зберігання пороху та
гвинтівок. Через глибокий рів був перекинутий чотириарковий міст на міцних
опорах. Цікаво, що міст прикрашали фрески, залишки яких ще було видно на
початку ХХ ст.
У 1632 р. замок віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. (І знову -
суперництво з Оликою!) Після їх вигнання в 1773 р., коли місцевість відійшла до
Австрії, замок довго стояв пусткою, аж поки князь Костянтин Чарторийський, який
вирішив створити в Клевані польську гімназію, не перебудував замок в 1817р.
Східна стіна була розібрана, а на її місці з'явилися два флігелі, де і
розмістилося училище. Цей навчальний заклад російська влада закрила у 1831р. В
1834р. сюди з Луцька було переведено гімназію, та вже через 2 роки вона
переходить до Рівного. Замок знову був пустим, розвалювався без належного
нагляду. На межі ХІХ та ХХ століть поміщення родового гнізда Чарторийських
передали духовому училищу. Що було далі - революції, зміни влади, світогляду і
таке інше.
У 1860р. Чарторийські продали свої тутешні маєтки російському царю Олександру
ІІ. У палаці магнатів розташувався уряд волинських апаназов (?). У 1915р. під
час воєнних дій палац було зруйновано, не вцілів ані дах, ані вікна.

На вул. Міцкевича, недалеко від крутого плато, знаходиться ранньобароковий Благовіщенський
костел, який непогано видно з траси. Засновник храму Єжи Чарторийський,
отримавши освіту у віленських єзуїтів, перший з цього княжого роду перейшов в
католицизм. Зміна віросповідання вимагала матеріального свідоцтва, чим і стало
будівництво костелу в Клевані, спочатку дерев'яного, в 1590 році, а потім на
тому ж місці - кам'яного. Закінчено будівництво було в 1610 р., та посвячено
храм лише в 1637 р. Ще у першій третині ХХст. храм прикрашав чималих розмірів
вівтарний образ пензля Карла Дольче, майстра болонської школи XVIIст.
Трохи південніше костела стоїть двоярусна дзвіниця з невеликим декоративним
ліхтариком на вершині шатра.
У самому центрі Клевані, поблизу давнього городища, зберігся ще один пам'ятник
культової архітектури - уніатська церква Різдва 1777 р. (вул. Госпітальна). Це
храм, збудований з цегли, з класицистичним фасадом, який оформлений глухим
пілястровим портиком тосканського ордеру. В цілому об'ємне планування церкви
характерне для народної архітектури: хрестовий план, одноглаве завершення над
середхрестям. Поруч - скромна непримітна дзвіниця на два яруси (1844).


Як і в усіх містах та містечках Галичини, у Клевані проживала чимала єврейська
громада. Настільки чимала, що у польському путівнику по Волині за 1929р.
Клевань так і називають - "жидівське містечко з населенням в 1300
чоловік". Не знаю, чи збереглась до наших днів зображена у галереї ліворуч
барокова синагога.

Під час Другої світової Клевань була штаб-квартирою польської Самооборони.
Німці цього, безперечно, не простили: коли у 1942р. Клевань була окупована
фашистами, тут було по-звірячому вбито всіх польських самооборонців. А в 1943р.
прийша УПА - і перебила тих, хто до Самооборони, може, й не належав, але
належав до польської крові. На додаток, перебите поселення ще й спалили. Такі
були часи...

Це були квіточки історії, а зараз - ягідки сьогодення. У замку довгий час був
державний заклад (який саме - є різні дані. Начебто це був, гм, санаторій для,
гм, алкоголіків). Та із здобуттям незалежності Україні він чомусь став
непотрібним - і фортечний комплекс з імпозантним масивним віадуком біля входу
швидко прийшов у стан руїни. Відчути давнину цих стін сьогодні надто важко:
всередині приміщення замку обкладені кахлевими салатовими плитками або вибілені
такими казеними, що аж зводить шелепу, синіми, зеленими та білими кольорами.
Дах теж зберігся частково: чи то він горів, чи то спритні місцеві
жителі-альпіністи розбирають його для своїх потреб - результат один. Замку
виразно погано - та це мало кого цікавить.
Місцеві жителі - при взаємному бажанні сторін - можуть провести туристів більш
автентичними підземеллями замку. Що там цікавого є - не знаю, бо сама туди не
спускалась. Мені вистачило прогулянки кімнатами колишньої фортеці.
Пам'ятки сакральної архітектури перебувають у значно кращому стані. Навіть за
костел вже взялись - можливо, за кілька років і доведуть до ладу. Що буде з
замком далі - невідомо.


You must be logged in to post a comment Login

Leave a Reply