Остріг
Райцентр на півдні
Рівенської області. Вже від самої назви міста віє чимось стародавнім - і назва,
як і саме місто, подорожуючого не обмане. Не даремно тут в 1981 році було
створено Державний історико-культурний заповідник.
В літописах Острог вперше зустрічається під 1100 роком в Іпат'ївському
літописі, хоча поселення, без сумнівів, виникло набагато раніше.
Найважливішою архітектурною домінантою міста є замок князів Острозьких -
справжня перлина давньоруського фортифікаційного мистецтва (вул. Замкова, 5).
До речі, ночувати мені довелося в готелі в центрі міста, а заодно - поблизу
замку. Номер з таким-сяким душем та без ТВ коштував в 2002 році, 24 серпня (ну,
це так, просто подробиці) 24 гривні з особи.
Саме тут, у замку, де виявлено і залишки давньоруського городища, почав свій
розвиток Острог. Його перші дерев'яні укріплення, збудовані ще в домонгольські
часи, були повністю знищені татарськими ордами в 1241 році. Та вже в першій
половині наступного століття перший історично відомий князь з династії Острозьких
- Даниїл (помер близько 1386 р.) - відновлює на Судовій (замковій) горі
зруйновані споруди. Пізніше вони не один раз добудовувалися та
перебудовувалися, та все одно зберегли суворий вигляд середньовіччя.
Рід князів Острозьких, які володіли містом майже без перерв з 14 по 17 ст. і
були одними з найбагатших та найвпливовіших українських магнатів, заслуговує на
увагу і історика, і туриста.
Даниїл відомий своїми щедрими пожертвуваннями місцевим храмам, він же
смертельно поранив в битві королівського гетьмана Войцеха Целея. Його старший
син Федір (помер бл. 1441 р.) розширив острозькі володіння, боровся на стороні
Яна Гуса проти Тевтонського ордену, сам воював з своїм загоном в Грюнвальдський
битві в 1410 р. Василь Федорович Острозький (Красний) (помер до 1461 р.) теж
розширював володіння, був приятелем великого князя литовського Казимира
Ягеллончика. Саме він збудував багато чого в Острозі, Дубно та інших волинських
містах.
Його онук - литовський гетьман
Костянтин Іванович Острозький - прославився перемогами над татарами. Він
заснував татарське передмістя з в'їздною баштою, де поселив взятих в полон
татарів.
Найзнаменитішим же був його молодший син - Костянтин-Василь (1526 - 1608 рр.).
В 1550 р. він став володимирським старостою, в 1559 р. - київським воєводою, а
після Люблінської унії ще й коронним сенатором. Це був успішний правитель та
сміливий полководець, який всіляко підтримував православну церкву, розвивав
українську культуру та книгодрукування. Він був настільки багатим, що навіть
ходив вираз: "багатий, як Острозький". Закінчився цей могутній рід
його молодшим сином Янушем (помер в 1620 р.), який не залишив дітей.
Замок розташований на відносно невеликому (
на пагорбі. Сама природа тут піклувалася про оборону місця: південна та східна
сторони замку виходили на крутий схил більш як 20-метрової висоти, а північна
та західна частини відділені від міста глибокими ровами на основі колись
існуючого яру.
В ансамбль замку входять сьогодні чотири основних будівлі: житлова оборонна
вежа - "Вежа мурована", Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця
більш пізньої забудови (1905 р.).
Найдавніша споруда фортеці - "Вежа мурована" (так її названо в акті
від 1603 р. про розділ маєтків князя К.-В. Острозького поміж його синами).
Перші камені в її фундамент поклав ще Даниїл Острозький. Розміщена вона біля
південно-східного рогу замкового пагорба. Це досить рідкісний для України тип
середньовічної башти-донжона. В нижньому ярусі споруди зберігалися різноманітні
припаси, тут же було зроблено глибокий колодязь. Верня частини башти -
результат пізніших перебудов ХІХ- початку ХХ століть.
Вже після ремонтних робіт в 1913 - 1915 рр. приміщення було пристосоване під
музей з бібліотекою. Сьогоді в 9 залах музею - досить цікава експозиція Острозького
краєзнавчого музею. Раджу завітати - там також є такі потрібні туристу речі, як
буклети та книжки про історію міста та околиць.
В кількох десятках метрів від Вежі Мурованої - Богоявленський собор, типовий
зразок хрестовокупольної системи, такої популярної в домонгольській Русі. Коли
саме з'явився цей храм, іторикам невідомо. Припускають, що ще за часів Василя
Красного. Церква була частиною оборонних споруд міста: для цього її північну
стіну, яка виходить на глибокий штучний рів, було потовщено до
фортечними стінами. В нижній її частині з'явилися бійниці, в верхній - досить
широкий уступ для вартових.
Після переходу місцевих князів в католицизм Богоявленський храм було піддано
анафемі. Церква більш як 200 років стояла пусткою і до середини ХІХ ст.
перетворилася на руїну. Лише в 1886 р. почалася реконструкція храму за проектом
архітектора В. Токарева. Відновлення, в ході якого була збережена лише північна
стіна з бійницями, було завершено в 1891 р. "Копія " в натуральну величину
зберегла основні пропорції трьохнефного, чотиристовпного п'ятиглавого храму,
характерного для давньої Русі. Та пропорції i деталювання фрагментів
церкви, особливо глав, були помітно порушені. Витягнулися вгору барабани,
зникли готичні елементи декору зовнішніх стін, з'явилися натомість деталі в
модному на той час "візантійському" стилі. Помітно стала довшою
апсидна частина, біля зхідного входу з'явилась невеличка прибудова. В інтер'єрі
був встановлений масивний "візантійський" іконостас роботи
петербурзьких майстрів. Стіни покрили розписами (зараз забілені).
В 80-ті рр. ХХ ст. куполи позолотили. Зараз храм виглядає, як на мене, ЗАНАДТО
новеньким. Можливо, багатство кольорів на фасаді тому сприяє.
В південно-західному куті замкового подвір‘я знаходиться третя пам‘ятка
ансамблю – Нова башта, яку іноді ще називають Кругла. За віком вона трошки
молодша за Муровану та за церкву. В літературі її як правило датують кінцем 16
ст., хоча це скоріше дата надбудови верхнього ренесансного ярусу башти. Відомо,
що ще в часи Василя Красного місто обвели фортечними стінами і вже тоді, в
середині 15 ст., були закладені нижні частини Нової башти.
Зразу біля замку, відділений від нього глибоким ровом, витягнувся невеликий прямокутний
сквер. Тут встановлена в 1978 р. невелика стела, присвячена 400-літньому ювілею
Острозької академії. Саме тут колись знаходилась скромна будівля, під дахом
якої вийшли в світ знамениті видання Івана Федорова – “Азбука”, Острозька
Біблія (творча вершина Федорова).
Серед архітектурних пам‘ятників Oстрога Луцька брама займає особливе місце.
Протягом довгих років слугувала вона як важливий захиний пункт в західній
частині міських укріплень з сторони Луцька, одночасно виконуючи функції міських
ворут та бойової башти. Остання обставина зумовила своєрідність її об‘ємної
побудови. Внутрішня стіна з боку міста була з‘єднана з лінією оборонних стін,
тоді як весь інший об‘єм виступав назовні, створюючі ідеальні умови для
флангового обстрілу під час осади. Зараз тут - музей стародруків, колекція
книжок вражає як на масштаби міста.
Піднявшись від Луцької башти ще вище, до верхньої площадки Красної гори і потім
звернувши направо по крутому спуску, можна вийти до Татарської башти –
наступного важливого оборонниго пункту міста. Назву башта отримала від
сусідства з Татарським передмістям. Це був головний міський вхід з сторони
Корця та Звягеля. Башта досить схожа на Луцьку браму, та збереглася до наших
часів набагато гірше. Всередині - щось на зразок безкоштовного громадського
туалету, жителі будинків, які розташовані біля вежі, використовують її за СВОЇМ
призначенням, даху немає, споруда виглядає - і тхне - жахливо.
Історія не зберегла імен архітекторів, що звели Луцьку та Татарську браму, та
безсумнівно те, що майстри ці наочно були знайомі з давньоримською
архітектурою. Бо як інакше пояснити надзвичайну композиційно-пропорційну
схожість острозьких будівель з величною спорудою гробівця Цецилії Метелли в
римі (кінець І ст. до н. е.), що, мабуть, була прообразом острозьких
твердинь.
0 comments